І знову зустріч… В цей раз неочікувана, але така щира, хоча і коротка. Як тільки почули, що зараз завітає до нас гість, організувались дуже швидко, по-військовому. І ось вже дві шеренги дівчат і хлопців гучними оплесками вітають його – Героя, який уже вкотре завітав до школи. Хтось щиро вдивляється у постать, хтось намагається вловити його погляд, у когось з дорослих покотилась сльоза, та тільки першаки з цікавістю вдивляються і чекають його, ще такого незнайомого для них гостя. Він піднімається впевненою ходою по шкільних сходах, тримаючи в руках невеличкий аркуш. Перше, що пролунало гучно з його вуст: «Слава Україні!», і у відповідь ще гучніше відізвалося: «Героям слава!» І тут закрадається думка: це наші діти, це наше майбутнє, вони справжні українці та патріоти, які будуть жити по іншому, які будуть будувати іншу Україну: кращу, багату і незалежну.

   Для більшості присутніх представляти гостя не треба: учасник бойових дій, наш односельчанин Павловський Василь Володимирович, який на даний момент у відпустці. У такому короткому виступі так багато сказано про любов до України. У всіх перехопило подих, наскільки з вірою у перемогу, у світле майбутнє для наших дітей говорив боєць. А далі щиро дякував від себе і від своїх побратимів за підтримку дітям, їхнім батькам, а також вчителям за виховання підростаючого покоління, тримаючи у руках Подяку. Та ще більша вдячність, гордість і захоплення світилися в очах наших вихованців. В той момент ми всі чітко розуміли, що вдячними повинні бути ми: йому, його побратимам, нашим хлопцям з села, які були або зараз ще перебувають у зоні бойових дій, всім захисникам України.

   На прохання бійця всі присутні хвилиною мовчання вшанували героїв, які віддали своє життя за незалежність України. Із шеренги, де стояли дев’ятикласники, хтось із хлопців вигукнув: «Слава Україні!» і всі як один разом із бійцем відповіли: «Героям слава!»

   Запанувала тиша, молодші і старші учні тиснулися поближче до нього. Хлопці підходили, щоб потиснути руку, даючи надію, що вони виростуть і будуть любити Україну так само: щиро і віддано, будуть для неї жити і творити.

   То ж молімося разом щирою молитвою за наших хлопців, молімося за Україну і будьмо єдині, бо в єдності наша сила.

   Дай нам, Боже, сили і терпіння вберегти мир на рідній землі.

Директор Староягільницької ЗОШ І-ІІ ступенів

Надія Сенів